Шановні батьки, згідно листа Державної санітарно-епідеміологічної служби Вільнянського міжрайонного відділу від 21.11. 2017 № 760 пункт 1, обмеження навчальних заходів по 04.12 включно. До школи 05.12.2017 року

Що необхідно знати про грип

Період з середини осені до початку весни традиційно вважається сезоном підвищеної захворюваності на ГРВІ та грип. В цей час особливо важливо допомогти своєму організму протистояти вірусам. Відомо чимало народних засобів та наукових методів профілактики та лікування грипу, безліч сучасних препаратів покликані вирішувати цю проблему. Але на переконання експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я, основним засобом попередження грипу та зниження шкоди від епідемій є вакцинація.

Навіщо потрібна вакцинація проти грипу?

Результати наукових досліджень підтверджують, що щеплення проти грипу знижує ризик захворіти майже вдвічі. А якщо людина все ж таки захворіла, то хвороба переноситься легше: симптоми не такі важкі, ризик ускладнень мінімальний. А завдяки масовій вакцинації кількість летальних випадків скорочується майже в два рази.

До речі, щеплення від грипу може принести здоров’ю людини додаткову вигоду, вважають канадські вчені з Університету Торонто. Відповідно до проведеного ними дослідженням, вакцинація знижує ризик серцевого нападу та інсультів як у здорових людей, так і у людей з серцево-судинними захворюваннями. Вчені вважають, що вакцина знижує силу і тривалість запальної реакції, тим самим, послабивши її вплив на серце і судини.

Кому потрібно робити щеплення?

Одне з найбільш заразних захворювань – грип, і вакцинація буде корисна кожній людині за відсутності протипоказань. Але перш за все, рекомендується зробити щеплення людям із груп ризику захворюваності.

Згідно з висновками ВООЗ, до груп ризику належать люди з ослабленою імунною системою і ті, хто контактує з хворими:

Медичні працівники

Вагітні жінки в 2-му чи 3-му триместрі (за рекомендацією лікаря)

Діти, починаючи з 6-місячного віку, і дорослі з хронічними захворюваннями (дихальної системи, серцево-судинні)

Діти від 6 місяців до 5 років

Літні люди

Крім того, рекомендується щепитися людям, які перенесли хіміотерапію; тим, хто працює (навчається) в численних колективах; жителям гуртожитків, будинків престарілих та прибувають в місцях позбавлення волі.

Зазвичай щеплення роблять приблизно за місяць до розпалу захворювання – в жовтні-листопаді (для нашого клімату). За час до початку можливої епідемії у щеплених людей формується стійкий імунітет до вірусів грипу.

Кому не можна робити щеплення від грипу?

Як би не лякав грип, вакцинація від нього може нашкодити певним категоріям людей не менше, ніж сама хвороба.

Вакцину від грипу не можна вводити тим, хто страждає алергією на речовини, що входять до її складу. Найчастіше це курячий білок, а також консерванти.

Заборонено прищеплювати від грипу дітей до 6-місячного віку. Щеплення протипоказане людям з хронічними захворюваннями в стадії загострення і не раніше, ніж через місяць після поліпшення самопочуття. Також не роблять щеплення тим, хто менше двох тижнів тому перехворів ГРВІ.

Якщо раніше вам чи вашій дитині робили щеплення від грипу, але ви важко перенесли його, то надалі не варто повторювати вакцинацію.

Які вакцини існують?

Не секрет, що віруси грипу постійно мутують. Поки до одного з них розвивається колективний імунітет, з’являється інший, часто – більш небезпечний вірус. Тому ВООЗ щорічно оновлює свої рекомендації по складу антигрипозної вакцини. Склад формується виходячи з прогнозу циркуляції вірусів.

В даний час широко поширені два типи антигрипозних вакцин. Це інактивовані і живі атенуїровані протигрипозні вакцини. Традиційно випускаються трьохеквівалентні вакцини обох типів – вони захищають від трьох різних вірусів сезонного грипу. У деяких країнах світу доступні чотирьохеквіваленті вакцини.

Зазвичай вакцину вводять за допомогою ін’єкції в плечовий м’яз, але можуть ввести через ніс шляхом закапування. Термін дії вакцини – один епідемічний сезон, незалежно від її типу складу.

Чи бувають ускладнення після вакцинації?

Для виробництва вакцин використовуються інактивовані (убиті) або атенуїровані (ослаблені) віруси. Ні ті, ні інші не призводять до захворювання грипом. Але після щеплення у деяких людей можуть спостерігатися місцеві або системні реакції на вакцинацію. Серед них – почервоніння шкіри в місці уколу, закладеність носа, нежить, підвищення температури, біль у м’язах або в горлі. Але в кожному разі, поширені побічні ефекти носять м’який характер і швидко проходять, на відміну від грипу.

В Україні вакцинація від грипу не входить в перелік обов’язкових щеплень. Вона є добровільною і платною.

Як підготувати дитину до нової школи

Поступово веселі дні літа добігають кінця, й більшість дітей починають радісно смакувати повернення до школи. Якщо ж ваша дитина в новому навчальному році піде вчитись у нову школу, крім приємних емоцій вона може мати певне занепокоєння і тривогу. Тому, якщо ви детально обговорите з нею якісь нюанси, це допоможе їй зробити перехід у нову школу більш комфортним чином. Нижче наводяться десять таких нюансів, обговорити які бажано планомірно й завчасно, щоби безпосередньо перед школою дитина хвилювалась якомога менше.

Справити перше враження. Усі ми знаємо старе прислів’я: «Ви маєте тільки один шанс, щоби справити перше враження». Поясніть це дитині й обговоріть з нею, яке враження їй хотілось би справити не тільки на однокласників, а й на вчителів. Нагадайте їй про те, щоб у класі вона була дружелюбною, дивилась людям в очі й уважно слухала, коли інші діти звернуть на неї увагу та будуть висловлюватись. Розуміння та прийняття того, що однокласники матимуть бажання роздивитись детальніше її, допоможе вашій дитині почуватись у новій ситуації більш комфортно.

Подружитись. Нагадайте дитині про те, як краще представитись, і порозмовляйте про різні способи потоваришувати з іншими дітьми, наприклад, про такі як:

ставити запитання про іншу людину;
розповісти що-небудь цікаве про себе;
розповісти про свої захоплення, хобі та знайти спільні інтереси;
запросити іншу дитину пограти або посидіти разом;
посміхатись;
робити щось по черзі.

Учитель Еріка Аклін зі США пропонує таке нагадування: «Щоби знайти нового друга, ти сам повинен бути добрим другом». Розкажіть дитині про те, що треба спілкуватися з різними людьми, щоби зустрінути та познайомитися з якнайбільшою кількістю дітей, а не тільки з однією невеликою групою у класі, і при цьому завжди намагатись бути привітним и доброзичливим зі всіма.

Повертатись додому. Обговоріть з дитиною, як вона буде повертатись додому наприкінці дня, потім проведіть свого роду тренінг. Зробіть коло в автомобілі та вкажіть, де саме ви її заберете, або разом пройдіться маршрутом додому від школи чи автобусної зупинки.

Брати участь. Порозмовляйте про те, до яких команд чи гуртків ваша дитина, можливо, хотіла б долучитись. Участь у шкільних заходах – це чудовий спосіб знайти нових друзів і пережити відчуття співпричетності. Деякі групи починають знайомитися та практикуватись уже впродовж літа. Обов’язково дізнайтесь, коли вашій дитині варто долучитись до групи – так, щоб вона нічого не пропустила й почала знайомитися з дітьми відразу ж.

Чого очікувати. Порозмовляйте з дитиною про те, що її може чекати в новій школі. Якщо вона тільки-но розпочинає навчання в середніх класах, розкажіть їй про різноманітність предметів і більшу кількість учителів, про особливості тренування у спортивному залі й т. ін., виберіть з нею кілька додаткових занять. Якщо в дитини є друг чи сусід, який учиться в цій школі, постарайтесь організувати їм зустріч, щоби діти змогли разом про все порозмовляти.

Способи отримати хороший старт. Обговоріть, які почуття та емоції могли б допомогти вашій дитині ознаменувати хороший старт у перший день навчання. У кілька останніх днів літа, щоби зняти нервову напругу, ви можете запропонувати їй, наприклад, знайомство з територією школи, пошук свого класу та знайомство з учителем. Більш вагомими ідеями можуть бути улюблений сніданок, для якого дитина повинна буде встати раніше, щоб уникнути поспіху, завчасне збирання рюкзака, щоб вивільнити додатковий час на зустріч із друзями перед уроком або зустріч з дітьми на автобусній зупинці та спілкування з ними. Учень молодших класів, скоріш за все, попросить вас про те, щоб у перший день ви супроводили його до самого класу, тому перегляньте свій графік, якщо це можливо.

Страхи та побоювання. Спитайте у вашої дитини, що її непокоїть, про що вона хвилюється, та знайдіть спосіб розвіяти всі її страхи та побоювання. Ваша дитина схвильована тим, що їй доведеться їсти наодинці? Запропонуйте їй перед обідом порозмовляти у класі з дітьми, а потім усім разом піти в їдальню. Її хвилює, що вона буде виділятися своїм «неправильним» одягом? Перегляньте альбоми або шкільний сайт, щоб дізнатися, що носять інші діти. Вона боїться, що загубиться? Проведіть екскурсію по школі або завчасно разом вивчіть карту. Дитина боїться, що ніхто не буде з нею розмовляти під час перерви чи в їдальні? Дайте їй із собою кілька додаткових батончиків або іншу здорову їжу, щоб вона могла поділитись нею з іншими дітьми.

Плани після занять у школі. З’ясуйте, чим ваша дитина хотіла б займатись після школи в перший день, і сплануйте все так, щоб ви обидва весь день з нетерпінням чекали цього. Проаналізуйте, чи все ви робите для того, щоби всебічно обговорити цей день. Більше того, завчасно сповістить дитині, що хочете почути від неї все до найдрібніших речей!

Попередні школи. Обговоріть, що ваша дитина любила у своїй старій школі. Прогляньте веб-сайт нової школи, порозмовляйте з учнями та працівниками нової школи, щоб дізнатись про подібні можливості в ній. Це допоможе вашій дитині перенести й закріпити позитивні враження та спогади в нову обстановку.

Цілі. Запитаєте, яких звершень бажала би досягти ваша дитина в цьому навчальному році. Потім, разом попрацюйте над тим, щоб поставити відповідні цілі, досягти які вона могла би з легкістю, набуваючи таким чином позитивний досвід у новій школі. Наприклад, цілі можуть бути наступними:

знайти трьох нових друзів на цьому тижні;
отримати 100 % результат на першій контрольній з математики;
взяти участь у шкільному заході;
почуватись у своїй новій школі як удома!

Психологія дитини

Як стати гідним прикладом для дітей

Як розвинути в дітей навички комунікації

П'ять дієвих способів захопити дітей читанням

Цікаві способи розвитку уяви дитини

Як виростити високоінтелектуальну дитину

Діти ─ це щастя, створене працею вчителя та батьків

Виховує все: люди, речі, явища,

але перш за все і більше за все – люди.

А.С.Макаренко

Народження дитини на світ – це справжнє диво! Але природа, даруючи життя, не завершує її розвиток і виховання. Це повинні зробити батьки й дорослі. Наскільки ми зуміємо виховати дитину, навчити співчувати, співпереживати, жити для іншого, – настільки вона стане людиною.

«У процесі виховання людської особистості,– говорив В.О.Сухомлинський,– діє багато сил: по-перше, сім’я; по-друге, особа педагога з усіма його духовними багатствами і цінностями, з його знаннями, уміннями, життєвим досвідом; по-третє, колектив, який має могутню силу впливу на кожну особу; по-четверте, сама особа виховання, тобто її самовиховання…» Яка ж цих сил має визначальний вплив на виховання особистості дитини? Без сумніву, два найефективніших для виховання людини інститути – школа та сім’я, кожен з яких може успішно виконувати свої функції тільки у тісному взаємозв’язку.

Які ж складові виховної позиції особливо значущі? Яких типових помилок припускаємося ми, виховуючи дитину?

Про ці та інші питання йтиметься в розмові на віртуальних батьківських зборах.

Вплив сім’ї на дитину унікальний, а багато в чому й незамінний. У сім’ї

Психолиогія дитин особистість формується в природних умовах, вихователі тут – найближчі й найдорожчі для дитини люди, з якими вона постійно спілкується і яким повністю довіряє. Ніякий соціальний інститут не може створити конкуренції сім’ї за виховними можливостями, але сучасна сім’я зі своїми проблемами дещо дезорієнтована щодо ролі у вихованні своїх дітей. Побутує ряд помилок.

По-перше, вузьке трактування окремими батьками своїх обов’язків стосовно дітей. У багатьох випадках сім’я перетворюється на пункт матеріального забезпечення, де головним завданням є одягнути, нагодувати, відправити до школи, у секції чи гуртки.

По-друге, на жаль, нині батьки продовжують ототожнювати повчання з вихованням, нав’язуючи власну думку про те, що потрібно робити, а що ні. Насправді ж виховує приклад батьків, їхня поведінка, моральне обличчя, атмосфера й спілкування в сім’ї. Ніколи дитина не дотримуватиметься повчання говорити стримано, з повагою, якщо батько кричить на підлеглого по телефону, чи повчання матері прибрати після сніданку за собою зі столу, якщо цього не зробив батько чи старший брат. «Йому можна, то чому я маю це робити?» – думає дитина.

По-третє, в багатьох сім’ях матеріальні орієнтації переважають над духовними. Витратити кошти на сучасний планшет стає важливішим, ніж придбати квитки в театр чи музей.

Мають місце ще кілька помилкових позицій. З одного боку, сучасна дитина більше, ніж будь-коли, звільняється від безпосереднього контролю старших: батьки на роботі, а діти тривалий час надані самі собі. Якщо в сім’ї не склалася традиція щодо позашкільного дозвілля дитини, вона опиняється перед вибором: йти додому, відпочити й готувати уроки чи надати перевагу вуличним друзям. Вештання по вулицях, куріння, вживання алкоголю, різноманітні проби „розслабитися”, показати себе „дорослим” є досить привабливим для дітей, починаючи вже з молодшого підліткового віку. А за умов наявності в сім’ї конфліктів, постійних непорозумінь, чвар, подібне „вуличне життя” поступово стає домінуючим для дитини.

З іншого боку в окремих сім’ях існує надмірний контроль, крайність у регламентації поведінки й діяльності, заборона й обмеження ініціативи, зловживання батьками виразами «не можна», «не треба», а заборонений плід, як відомо, завжди «солодкий», і дитина хоче спробувати його, всупереч усім «не можна».

Треба навчитися знаходити золоту середину, яка дасть можливість будувати стосунки на довірі та розумінні.

Виховання учня в сім’ї та школі — це єдиний нерозривний процес, а мета виховання дитини єдина для школи й сім’ї. Так повинно бути в ідеалі, лише у разі подібної співпраці, узгодженої діяльності учителя й батьків, можна говорити про успіх виховної роботи.

На жаль, останнім часом із тих чи інших причин між школою й сім’єю є багато протиріч. Вчителі дають негативні характеристики сім’ям, звинувачуючи батьків у самоусуненні від виховання власних дітей. Ті, в свою чергу, зневажливо ставляться до вчителів, вказуючи на їхній низький професійний рівень, на відірваність виховних ідеалів від реального життя. У багатьох сім’ях не вважають за необхідне звертатися до педагогів із приводу проблем, які виникають у вихованні власних дітей. Вони звертаються до них, лише тоді, коли вже буває пізно. Багато батьків не розуміють, що сім’я й школа – потенційні партнери у вихованні дітей, – і часто виявляються реальними супротивниками, а поміж ними в епіцентрі ворожих взаємин і агресивних висловів – дитина, яка змушена пристосовуватися, лавірувати, лицемірити, брехати, що й призводить до проявів аморальної поведінки.

Соціальні психологи стверджують: якщо сім’я зацікавлена у вихованні особистості учня, то сили школи потроюються. Якщо ж союз сім’ї і школи слабкий або не склався взагалі, сили школи зменшуються вдвічі. Система виховання успішно функціонує, якщо між учителем і батьками мають місце тісні й систематичні контакти у здійсненні ціленаправлених впливів на дітей, якщо їх стосунки будуються на взаємній довірі й доброзичливості.

Практика неодноразово доводила, що у справі виховання дитини ані школа, ані сім’я не повинні діяти наодинці, а діяти спільно, тоді і результат буде.

Звідси випливає важлива теза: всі учасники навчально-виховного процесу ─ батьки, школа, діти ─ повинні бути рівноправними партнерами у формуванні майбутнього громадянина: повноцінного, високоморального.

Згадаймо в зв’язку з цим думку великого українського педагога В.Сухомлинського: «Біда багатьох людей не в тому, що їх сім’я вчила поганому, а в тому, що не вчила хорошому».

Кожен батько й мати хочуть мати виховну й освічену дитину, бо оцінка сім’ї сусідами, друзями визначається рівнем вихованості дітей.

«Дитина ─ дзеркало сім’ї, як у краплині води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька», ─ писав той же Василь Сухомлинський.

Творення людини – найвища напруга усіх наших духовних сил. Діти – це щастя, створене працею. Складність цієї праці полягає у тому, що вона потребує злиття розуму й почуттів, мудрості й любові. Там, де цього немає, щастя стає примарою.

НОВИЙ ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО ОСВІТУ» - ЯКІ ЗМІНИ НАС ОЧІКУЮТЬ?